Історія становлення санаторно-курортного господарства України

Санаторно-курортне господарство України

Історія становлення санаторно-курортного господарства України

Типи курортів України

Спеціалізація санаторно-курортних закладів України

4. Основні методи лікування і оздоровлення

Загальні принципи організації лікування і оздоровлення на курортах

Основні методи бальнеологічного лікування

Лікування грязями. Показання та протипоказання до призначення

Курортні ресурси Чорноморського узбережжя Криму

Курортні ресурси узбережжя Чорного моря материкової частини України.

Курортні ресурси Карпатського регіону

Курортні ресурси Українського Полісся

Курорти охоплюють нині всі частини світу, утворюючи практично світову курортну мережу. Пропозиція курортних послуг дуже широка і стосується відпочинку та рекреації, оздоровлення, профілактики та лікування. Сучасні курорти облаштовані як спеціальними лікувальними закладами санаторного типу, так і спеціалізованими закладами розмі­щення (лікувальні готелі), а також іншими закладами розміщення та під­приємствами індустрії туризму і широко використовуються в туристич­ному процесі на різних рівнях його організації. Завдяки комплексності розвитку та можливостям урізноманітнювати власний ринковий про­дукт та форми обслуговування, курорти формуються як територіальні ринки певного ієрархічного рівня, виступають ядрами геопросторової організації туризму міжрегіонального, регіонального, субрегіонального, національного та місцевого рівнів.

Історія становлення санаторно-курортного господарства України

В Україні санаторно-курортна справа найактивніше почала розбудовуватися у ХІХ ст. З цього часу відомі кліматичні курорти Південного узбережжя Криму, бальнеологічні курорти Передкарпаття та Закарпаття, Поділля, Полтавщини, грязеві курорти Криму та Одещини, які зазнали особливого розвитку у ХХ ст.

Курорт - це місцевість, яка має природні лікувальні фактори і необхідні умови для їх використання з лікувально-профілактичною метою.



Правовий режим, організаційні та економічні засади благоустрою і функціонування курортів в Україні визначаються Законом України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року. В ст. 1 даного закону курорт визначаються як «освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури і використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні».

Нормальне функціонування курортів забезпечується достатньою вивченістю природних лікувальних ресурсів, наявністю відповідних лікувально-профілактичних закладів; спеціального обладнання і будівель (питні галереї, бювети, грязьові та водолікарні, аеросолярії тощо), а також спортивних, культурно-освітніх закладів та майданчиків; закладів харчування, торгівлі, побутового обслуговування і комунального облаштування.

В даному законі визначення курортної місцевості як території з природними факторами, сприятливими для зміцнення здоров'я, лікування та профілактики захворювань, замінене поняттям «лікувально-оздоровча місцевість», яке трактується як природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. За умови вивчення їх природних можливостей та освоєння у визначеному порядку ці території визнаються курортами. Причому клопотання про оголошення природних територій курортами повинно бути розглянуте відповідними органами (спеціальним уповноваженим центральним або місцевим органом виконавчої влади) в місячний термін. Рішення ж про оголошення природних територій курортами державного значення приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України; місцевого значення - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, а також Київською і Севасто­польською міськими радами за поданням відповідних органів місцевого самоврядування.

Україна має різноманітні природні лікувальні ресурси, сприятливі для розвитку санаторно-курортної справи.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до ку­рортних" від 15.12.1997 р. № 1391, до курортних населених пунктів належать 259 міст, селищ і сіл України.

Курортні поселення нашої держави зосереджені, здебільшого у Причорноморсько-Приазовській курортній зоні Карпатському туристичному регіоні. Зазвичай, курортні України відносять за розмірами до невеликих із людністю 10 – 50 тис. осіб.

Зараз у країні діє багатофункціональна система санаторно-курортного обслуговування населення. Санаторно-курортне лікування на основі кліматичних, бальнеологічних і грязевих природних ресурсів здійснюють санаторії, санаторії-профілакторії, лікувальні бази, пансіонати з лікуванням.

Найбільшою популярністю у населення користуються райони Південного берега, включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного й Азовського морів та Карпати.

Таблиця 1


2675066252715479.html
2675132484710844.html
    PR.RU™